Ця публікація із серії Практики відповідального колекціонування, присвячена авторському праву на зображення експонатів.
Що таке авторське право і до чого воно має стосунок?
Кожен твір (витвір, зроблений руками людини) має автора. Ім'я автора може бути вказане на творі, а може бути невідоме. Навіть якщо ім'я автора не відоме — це не значить, що у твору немає автора. Права всіх авторів захищаються законами про авторське право. На практиці це значить, що без письмового дозволу автора публічне або комерційне використання його творів заборонене.
В дуже загальних рисах: авторське право захищає права творців, які є авторами творів. Творами можуть бути будь-які матеріальні (картини, скульптури…) і нематеріальні (романи, вірші…) об'єкти, які є результатом творчої праці авторів.
Радимо детальніше ознайомитися з відповідною законодавчою базою. Щонайменше варто прочитати Закон України “Про авторське право та суміжні права”, аби розуміти основні визначення та положення (об'єкт авторського права, автор, ризики, відповідальність).
Отже, автором шедевру народного мистецтва є людина, яка створила цей шедевр: автором сорочки є майстриня, яка її пошила і вишила, автором народної ікони — іконописець, а автором миски — гончар ітд…
Навіть якщо витвір не є шедевром, тобто, виглядає, на наш погляд, цілком буденно і “не має художньої цінності”, але якщо цей витвір є результатом творчої праці (ручною роботою, а не конвеєрним продуктом), то у цього витвору є автор.
Автором фоторепродукції шедевру народного мистецтва (фотографії колекційного предмету) є людина, яка цю фоторепродукцію зробила, тобто фотограф, що зробив знімок.
Отже, авторське право зачіпає процес виготовлення фоторепродукцій експонатів та подальшого їхнього використання наступним чином:
· Виготовлення фоторепродукцій власними силами (колекціонером або працівником музею)
· Виготовлення фоторепродукцій третіми сторонами (волонтерами, професійними фотографами)
· Використання власних фоторепродукцій музеєм або колекціонером
· Використання фоторепродукцій, виготовлених третіми сторонами
· Комбінована співпраця
Цей перелік, так само як і цей розділ, є радше орієнтовним та не може бути джерелом повної і актуальної інформації щодо авторських прав. Зокрема, окрім згаданого вище, ще може бути потреба у врегулюванні авторських прав авторів творів (з яких були зроблені фоторепродукції): наприклад, якщо автор картини ще живий, то потрібно отримати у нього дозвіл на використання репродукцій його картин у випадку публічного або комерційного використання цих репродукцій.
В будь якому разі, завжди радимо звертатися до професійних юристів, а також читати фахову літературу на цю тему!
9.1 Виготовлення фоторепродукцій власними силами (колекціонером або працівником музею)
За ЗУ «Про авторське право та суміжні права» автором твору є особа, яка в результаті своєї творчої праці створила цей твір. Отже, якщо сприймати все дуже прямолінійно, то особа, яка натиснула кнопку на фотокамері і є автором фоторепродукції.
· Колекціонер, що самостійно фотографує свої експонати, є автором всіх фоторепродукцій своїх експонатів. Це значить, що колекціонер може продавати або дарувати право на використання його творів — фоторепродукцій та може захищати свої авторські права. Без письмового дозволу автора публічно або комерційно використовувати твори автора заборонено.
· Коли працівник музею фотографує музейні експонати, автором всіх фото будуть музей і працівник разом (в рівних частках 50–50). Це означає, що ані працівник, ані музей не зможуть самостійно використовувати фоторепродукції без письмового дозволу іншого співавтора. Аби музей мав виняткове право на фоторепродукції, зроблені своїм музейним працівником, музей повинен укласти з працівником угоду, де прописується, що виняткове право на всі фоторепродукції належить музею, або можна прописати такий пункт в договорі найму з працівником. Такий договір захищає музей від позовів від працівників (та колишніх працівників) та дає музею можливість уникнути витрат, пов'язаних з отриманням прав на використання фоторепродукцій, виготовлених музейними працівниками.
9.2 Виготовлення фоторепродукцій третіми сторонами (волонтерами, професійними фотографами)
На замовлення музею або колекціонера фоторепродукції експонатів можуть виготовляти треті сторони, це можуть бути професійні фотографи, підрядні організації, волонтери тощо.
· Оскільки за законом автором є той, хто створив фоторепродукції, то музеям і колекціонерам потрібно отримати від автора фоторепродукцій право на використання цих творів. Це право передається шляхом підписання з автором ліцензійного договору, в якому автор, тобто фотограф (ліцензіар), передає виняткове або невиняткове право на використання його творів музею/колекціонеру (ліцензіату), у договорі можна уточнити, якими саме способами ліцензіат може використовувати твори, а також варто надати повний перелік всіх творів, права на які передаються (бажано з їхніми зображенням по кількадесят на сторінку). Такий ліцензійний договір може бути частиною договору підряду (на фотографування експонатів) між фотографом і музеєм /колекціонером, або може бути окремим договором. Ліцензійний договір особливо важливо укласти у випадку коли фотограф виготовляє фоторепродукції безкоштовно, бо навіть якщо фотограф передасть усі відзняті фото музею/колекціонеру безкоштовно, то без такого ліцензійного договору музей/колекціонер не зможуть використовувати ці фото публічно або комерційно, а отже це може наразити музей/колекціонера на судові позови від фотографа.
9.3 Використання власних фоторепродукцій музеєм або колекціонером
Музей або колекціонер, що є автором фоторепродукцій, має нічим не обмежене право на використання своїх творів — фоторепродукцій експонатів (в разі якщо термін авторського права на твір з якого зроблена фоторепродукція вже збіг), тобто, може продавати, оприлюднювати фоторепродукції на власному сайті, продавати або передавати права на використання своїх фоторепродукцій видавництвам, телеканалам, медіа, може самостійно друкувати календарі, постери, використовувати зображення у рекламі тощо….
При продажі прав на певний спосіб використання власних фоторепродукій експонатів третім сторонам (видавництвам тощо) варто укладати ліцензійні договори, де чітко прописувати:
термін дії прав,
дозволені способи використання
перелік творів, права щодо яких передаються
Для того, щоб довести своє право на фоторепродукції, в разі необхідності, потрібно мати достатні докази авторства. Щонайменше, ми радимо зберігати всі оригінали фоторепродукцій (у форматі RAW), бо метадані кожного оригінального файлу-зображення містять інформацію про дату і час створення, про параметри зйомки, назву і серійний номер камери — все це може мати вирішальне значення для встановлення авторства фототворів. В разі відсутності оригіналів зображень, дивитимуться на найдавнішу дату створення, або дату завантаження на сайт.
9.4 Використання фоторепродукцій, виготовлених третіми сторонами
Музей або колекціонер, що не є автором фоторепродукцій, може набути таке право шляхом підписання ліцензійного договору з автором (або власником прав). В такому випадку музей або колекціонер можуть використовувати фоторепродукції зі своїх експонатів лише в такі способи, які дозволені у ліцензійному договорі. Тому укладаючи ліцензійні договори потрібно дуже уважно прописувати способи використання фоторепродукцій, а ще краще отримувати виключне право на використання у будь-який спосіб без обмежень.
Виключне право означає, що автор передає всі права повністю і сам автор більше не матиме права використовувати свої твори без письмового дозволу музею/колекціонера.
9.5 Комбінована співпраця
Трапляються ситуації, коли у музею/колекціонера є експонати, але немає фоторепродукцій і до музею/колекціонера звертається видавництво, медіа-компанія, або інша організація з пропозицією зробити фоторепродукції з музейних експонатів, аби потім використати ці фоторепродукції у власних цілях (скажімо, у книжці або відео-ролику).
В такому випадку потрібно добре розуміти, що відбувається і належним чином прописувати все це в договорі, а саме (припустимо, що йдеться про музей/колекціонера, які мають окрему кімнату, де можна облаштувати фотографування експонатів третьою стороною):
1. Музей/колекціонер погоджує з Третьою Стороною, які саме експонати будуть фотографуватися та коли відбуватиметься зйомка.
2. Музей/колекціонер дозволяє Третій Стороні облаштувати тимчасову фотостудію у своєму приміщенні, надає Третій Стороні для цього кімнату.
3. Музей/колекціонер передає, а Третя Сторона отримує експонати для фотографування — ці експонати приносять у кімнату зі сховища і дають можливість Третій Стороні фотографувати ці експонати у кімнаті у присутності представника Музею/колекціонера
4. Третя Сторона фотографує експонати у кімнаті в присутності представника Музею/колекціонера — таким чином створює фоторепродукції цих експонатів, авторське право на всі ці фоторепродукції за замовчуванням належатиме Третій Стороні, якщо інше не прописано в договорі
5. Третя Сторона повертає, а Музей/колекціонер перевіряє і приймає експонати після фотографування — перевіривши цілість, стан і кількість, ці експонати повертають до сховища
6. Третя Сторона звільняє надане їй приміщення (кімнату для фотостудії), а Музей/колекціонер приймає звільнену кімнату.
7. Третя Сторона використовує фоторепродукції з експонатів на власний розсуд , або у такий спосіб, який прописаний в договорі
8. Музей/колекціонер може мати інтерес щодо використання фоторепродукцій, виготовлених Третьою Стороною, в такому випадку в договорі має бути зазначено, що Третя Сторона передає Музею/колекціонеру право на використання у погоджений в договорі спосіб всіх (або певних) фоторепродукцій, створених Третьою Стороною, в такому разі варто зафіксувати факт передачі фоторепродукцій у «Акті пердачі-приймання фоторепродукцій», а також варто зафіксувати факт передачі прав у «Акті пердачі-приймання прав на використання фоторепродукцій» (це може бути все в одному акті, але там має бути чітко написано, що передаються фоторепродукції і право їх використання). Якщо в договорі не зазначено, що Третя Сторона передає Музею/колекціонеру права на використання фоторепродукцій, зроблених Третьою Стороною, то навіть якщо Музей/колекціонер якось отримає фоторепродукції, то не зможе їх використовувати без письмового дозволу Третьої Сторони.
Така комбінована співпраця, за великим рахунком, потребує щонайменше трьох договорів (які фізично можуть бути об’єднані в один), а саме:
· Надання (та повернення) приміщення (кімнати) для облаштування тимчасової фотостудії та проведення фотографування експонатів
· Надання (та повернення) погоджених експонатів для фотографування Третьою Стороною у кімнаті, наданій для цього
· Передача прав на використання фоторепродукцій зроблених Третьою Стороною та передача копій фоторепродукцій від Третьої Сторони до Музею/колекціонера
Всі передачі та повернення (приміщень, експонатів, фоторепродукцій і прав на використання фоторепродукцій) мають фіксуватися відповідними Актами приймання-передачі, де зазначається: що саме передається, місце, дата, час, кількість, стан, хто передає, хто приймає.
В договорі також варто зазначити, хто несе ризик пошкодження і втрати експонатів під час зйомки Третьою Стороною.
Окремої уваги потребує встановлення належної винагороди за:
· Право користування приміщенням, наданим для проведення фотозйомки
· Право фотографування експонатів наданих музеєм/колекціонером третій стороні
· Право на використання фоторепродукцій (виготовлених третьою стороною) і наданих музею/колекціонеру третьою стороною, яка створила ті фоторепродукції
Окрім винагороди за право користування приміщенням і право фотографування експонатів, варто належним чином подбати про відповідну (грошову) заставу на час фотографування Третьою Стороною, адже вартість експонатів, що надаються для фотографування, може бути дуже значною і у випадку пошкодження або втрати експонатів Третьою Стороною, винна сторона має відшкодувати всі ці втрати.
Можна надіятися, що “пронесе” (і нічого страшного під час зйомки Третьою Стороною не трапиться), або, що, в разі чого, у Третьої Сторони знайдуться фінансові можливості, достатні для повного відшкодування втрат, заподіяних експонатам під час зйомки, але такий підхід фактично значить, що музей/колекціонер бере на себе всі ризики, пов'язані з пошкодженням і втратою експонатів під час фотографування Третьою Стороною.
Для безпечного і відповідального вирішення подібних ситуацій бажано не лише фіксувати актами приймання-передачі будь-які переміщення експонатів до/від Третьої Сторони і не лише чітко зазначати в договорі, хто несе ризики пошкодження і втрат під час зйомки, а й отримувати достатнє (грошове) забезпечення на випадок пошкодження експонатів, або страхувати ризики пошкодження і втрат під час фотографування Третьою Стороною (а вартість страхування перекладати на таку Третю Сторону).
Для розрахунку розміру грошового забезпечення варто визначити таку “страхову” вартість експонатів, що тимчасово передаються Третій Стороні для фотографування, яка даватиме можливість покрити всі витрати на реставрацію і відшкодування шкоди (у випадку пошкодження), або покрити витрати на придбання аналогічного експонату (у випадку його повної втрати).
Варто також знати, що авторське право на твори не обов'язково реєструвати (всі твори захищаються законами і без реєстрації), але за бажання авторське право можна зареєструвати, принаймні, це може зекономити гроші на експертизу.
Насамкінець
Варто пам’ятати, що авторські права мають термін придатності, зазвичай це до кінця життя автора плюс сімдесят років.
На відміну від багатьох інших галузей права, авторське право в українському законодавстві представлене досить притомно, бо ці наші закони базуються на міжнародних конвенціях щодо авторського права. Тому у випадку відсутності локальних прикладів і зразків можна орієнтуватися на практики і зразки закордонні.
Хочемо ще раз наголосити, що ця публікація не є і не може бути вичерпним джерелом інформації щодо авторського права, тому в разі потреби радимо звертатися до професійних юристів.
В наступній нашій публікації ми поговоримо про процес завантаження на сайт КРОВЕЦЬ.
Якщо вам подобаються наші публікації, діліться ними з іншими і вподобайте наші сторінки у соціальних мережах:
https://www.facebook.com/krovets
